Історія створення шини

Перша в світі гумова шина була зроблена англійцем Робертом Уільямом Томсоном. У патенті № 10990, датованому 10 червня 1846 р., написано: «Суть мого винаходу полягає в застосуванні еластичних опорних поверхонь навколо ободів коліс екіпажів з метою зменшення сили, необхідної для того, щоб тягти екіпажі, тим самим полегшуючи рух і зменшуючи шум, які вони створюють при русі». Патент Томсона написаний на дуже високому рівні. У ньому викладена конструкція винаходу, а також матеріали, рекомендовані для його виготовлення. Шина накладається на колесо з дерев'яними спицями, вставленими в дерев'яний обід, оббитий металевим обручем. Сама шина складалася з двох частин: камери та зовнішнього покриття. Камера виготовлялась з декількох шарів парусини, просоченої та покритої по обидва боки натуральним каучуком або гутаперчею у вигляді розчину. Зовнішнє покриття складалося зі з'єднаних заклепками шматків шкіри. Томсон обладнав екіпаж повітряними колесами і провів випробування, вимірюючи силу тяги екіпажа. Випробування показали зменшення сили тяги на 38 % на щебеневому покритті і на 68 % на покритті із дробленої гальки. Особливо відзначалися безшумність, зручність їзди та легкий хід карети на нових колесах. Результати випробувань були опубліковані в журналі «Mechanics Magazine» 27 березня 1849 р. разом з малюнком екіпажу. Можна було констатувати, що з'явився великий винахід: продуманий до конструктивного втілення, доведений проведеними випробуваннями, готовий до вдосконалювання. На жаль, на тому справа і закінчилася. Не знайшлося нікого, хто б зайнявся цією ідеєю і довів її до масового виробництва з прийнятною вартістю. Після смерті Томсона в 1873 р. «повітряне колесо» було забуте, хоча зразки цього виробу збереглися.

У 1888 р. ідея пневматичної шини виникла знову. Новим винахідником був шотландець Джон Данлоп, чиє ім'я відоме у світі як автора пневматичної шини. Дж. Б. Данлоп придумав у 1887 р. надягти на колесо триколісного велосипеда свого 10-річного сина широкі обручі, зроблені зі шлангу для поливання саду, і заповнити їх повітрям. 23 липня 1888 р. Дж. Б. Данлопу був виданий патент № 10607 на винахід, а пріоритет на застосування «пневматичного обруча» для транспортних засобів підтверджував наступний патент від 31 серпня того ж року. Камера з гуми кріпилася на обід металевого колеса зі спицями, обмотуванням її разом з ободом прогумованою парусиною, що створює каркас шини, у проміжках між спицями. Переваги пневматичної шини були оцінені досить швидко. Уже в червні 1889 р. на стадіоні в Белфасті Вільям Х’юм виступив у перегонах на велосипеді з пневматичними шинами. І хоча Х’юма описували як середнього гонщика, він виграв усі три заїзди, у яких брав участь. Комерційний розвиток винаходу почався з утворення маленької компанії в Дубліні наприкінці 1889 р. за назвою «Пневматична шина та агентство Бута з продажу велосипедів». На сьогодні «Данлоп» - одна з найбільших фірм у світі з виготовлення шин.

У 1890 р. молодий інженер Чальд Кінгстон Уелтч запропонував відокремлювати камеру від покришки, вставляти в краї покришки дротові кільця і саджати на обід, який згодом одержав поглиблення до центру. Тоді ж англієць Бартлетт і француз Дідьє винайшли цілком прийнятні способи монтажу та демонтажу шин. Усе це визначило можливість застосування пневматичної шини на автомобілі. Першими, хто став використовувати пневматичні шини на автомобілях, були французи Андре та Едуард Мішлен, які вже мали достатній досвід у виробництві велосипедних шин. Вони оголосили, що до перегонів у 1895 р. Париж – Бордо в них будуть готові пневматичні шини для автомобілів і дотримали своєї обіцянки. Незважаючи на численні проколи, автомобіль подолав відстань в 1200 км і досяг серед дев'яти інших фінішу своїм ходом. В Англії в 1896 р. шинами «Данлоп» був оснащений автомобіль Ланчестер. З установкою пневматичних шин істотно покращилися плавність ходу, прохідність автомобілів, хоча перші шини були ненадійні і не пристосовані до швидкого монтажу. Надалі основні винаходи в області пневматичних шин були, насамперед, пов'язані з підвищенням їх безвідмовності та довговічності, а також з полегшенням монтажу-демонтажу. Знадобилося багато років поступового вдосконалення конструкції пневматичної шини та способів її виготовлення, перш ніж вона остаточно витиснула литу гумову. Стали застосовуватися все надійніші та довговічніші матеріали, з'явився в шинах корд - особливо міцний шар із пружних текстильних ниток. У першій чверті минулого сторіччя все частіше стали використовувати конструкції швидкознімних кріплень коліс до маточин на декількох болтах, що дозволило міняти шини разом з колесом протягом декількох хвилин. Усі ці вдосконалення призвели до широкого застосування пневматичних шин на автомобілях і бурхливого розвитку шинної промисловості.